Джива (санскр. जीव, jīva) — поняття в індійській релігійно-філософській традиції, що означає духовне, вічне живе істота, окрему душу. Слово «джива» походить від санскритського дживас з коренем джив — «дихати».
У писаннях джайнізму та індуїзму кінцева мета дживи описується по-різному (залежно від конкретної філософської школи):
— «звільнення» від матеріального існування (мокша);
— набуття чистої любові до Бога (бхакті);
— звільнення від щастя і скорботи матеріального світу, все ще перебуваючи в ньому (дживанмукта).
У «Бхагавад-гіті» джива описується як незмінна, вічна та непорушна. Вона не народжується та не вмирає. Вона ніколи не виникала, не виникає та не виникне. Вона ненароджена, вічна, завжди існуюча та початкова. Вона не гине, коли гине тіло. У «Бхагавад-гіті» сказано, що Джива не належить до матеріального світу, а має «духовну» природу. У процесі реінкарнації, після фізичної смерті тіла, джива, залежно від своєї карми та індивідуальних бажань, приймає нове матеріальне тіло.
«Як людина, знімаючи старий одяг, одягає новий, так і джива входить у нові матеріальні тіла, залишаючи старі та непотрібні.»
Джива у слов’янських відах
Жива — богиня життя і родючості в слов’янській ведичній традиції, творча енергія, що життєдайним потоком випромінює життя в Яв, вісниця весни, з першими теплими променями Сонця надихає природу до пробудження від довгого зимового сну, супутниця літа, що наповнює силою родючою Землю-Матінку, годувальницю нашу. Жива — це сила, що проганяє хвороби, що наповнює життя зцілюючим чистим потоком. Вона Хазяйка світу Яві, богиня цілющої енергії. Жива — уособлення плодоносної життєвої сили, природа, що живе, покровителька живої води — цілющої Амріти.
Відгуки
Відгуків немає, поки що.